Як виглядають монети виклику?

Як правило, пробні монети мають діаметр від 1,5 до 2 дюймів і товщину близько 1/10 дюйма, але стилі та розміри дуже різняться — деякі навіть мають незвичайні форми, як-от щити, п’ятикутники, наконечники стріл і жетони. Монети, як правило, виготовляються з олова, міді або нікелю з різноманітною обробкою (деякі обмежені випуски монет покриті золотом). Малюнки можуть бути простими — гравірування символів і девізів організації — або мати емалі, багатовимірні малюнки та вирізи.

Виклик походження монет

Майже неможливо остаточно знати, чому і звідки почалася традиція випробувальних монет. Одне можна сказати напевно: монети та військова служба сягають далекого минулого, ніж наш сучасний час.

Один із найдавніших відомих прикладів грошової винагороди рядового солдата за доблесть стався в Стародавньому Римі. Якщо солдат того дня показав хороші результати в бою, він отримував свою типову денну платню та окрему монету як премію. Деякі звіти стверджують, що монета була спеціально викарбувана з позначкою легіону, з якого вона походить, що спонукало деяких чоловіків зберігати свої монети як пам’ять, а не витрачати їх на жінок і вино.

Сьогодні використання монет у війську набагато складніше. Хоча багато монет все ще роздають як знак вдячності за добре виконану роботу, особливо тим, хто служить у військовій операції, деякі адміністратори обмінюють їх майже як візитні картки чи автографи, які вони можуть додати до колекції. Існують також монети, які солдати можуть використовувати як ідентифікаційний значок, щоб підтвердити, що вони служили в певному підрозділі. Ще інші монети роздають цивільним для реклами або навіть продають як інструмент збору коштів.

Перша офіційна монета виклику… Можливо

Хоча ніхто точно не знає, як з’явилися пробні монети, одна історія датується часами Першої світової війни, коли заможний офіцер викарбував бронзові медальйони з відзнаками літаючої ескадрильї, щоб віддати їх своїм людям. Незабаром після цього один із юних літаючих асів був збитий над Німеччиною та захоплений у полон. Німці забрали все, що було при ньому, окрім маленького шкіряного мішечка, який він носив на шиї, в якому випадково був його медальйон.

Пілот втік і попрямував до Франції. Але французи вважали його шпигуном і засудили до страти. Намагаючись підтвердити свою особу, пілот пред'явив медальйон. Французький солдат випадково впізнав знаки розрізнення, і страта була відкладена. Французи підтвердили його особу та відправили назад до частини.

Одну з перших пробних монет викарбував полковник «Баффало Білл» Квінн із 17-го піхотного полку, який виготовив їх для своїх людей під час Корейської війни. На одній стороні монети зображено буйвола як знак пам’яті її творця, а на іншій – знаки полку. У верхній частині був просвердлений отвір, щоб чоловіки могли носити його на шиї, а не в шкіряному мішечку.

Виклик

Історії кажуть, що виклик почався в Німеччині після Другої світової війни. Американці, дислоковані там, перейняли місцеву традицію проведення «пфенігових чеків». Пфеніг був найнижчим номіналом монети в Німеччині, і якщо у вас не було монети під час перевірки, ви застрягли, купуючи пиво. Це еволюціонувало від пфенінга до медальйона підрозділу, і учасники «кидали виклик» один одному, стукаючи медальйоном об штангу. Якщо хтось із присутніх не мав свого медальйона, він мав купити напій для претендента та для будь-кого, хто мав свою монету. Якщо всі інші учасники мали свої медальйони, претендент повинен був купити всім напої.

Таємне рукостискання

У червні 2011 року міністр оборони США Роберт Гейтс відвідав військові бази в Афганістані перед майбутнім виходом у відставку. Дорогою він потиснув руку десяткам чоловіків і жінок у Збройних силах, неозброєним оком це виглядало як простий обмін повагою. Насправді це було таємне рукостискання з сюрпризом для одержувача — спеціальною монетою виклику міністра оборони.

Не всі пробні монети передаються таємним рукостисканням, але це стало традицією, яку багато хто підтримує. Вона могла брати свій початок у Другій англо-бурській війні, яка велася між британськими та південноафриканськими колоністами на рубежі 20 століття. Британці найняли для конфлікту багатьох солдатів удачі, які через свій статус найманців не змогли отримати медалі за доблесть. Проте не було нічого незвичайного в тому, що командир тих найманців замість цього отримав житло. Розповіді розповідають, що унтер-офіцери часто пробиралися в намет несправедливо нагородженого офіцера і зрізали медаль зі стрічки. Потім під час публічної церемонії вони викликали заслуженого найманця вперед і, простягаючи медаль, тиснули йому руку, передаючи її солдату як спосіб непрямої подяки йому за службу.

Монети спецназу

Монети викликів почали набувати популярності під час війни у ​​В’єтнамі. Перші монети цієї епохи були створені або 10-ю, або 11-ю групою спеціальних сил армії і були не більш ніж загальною валютою з відзнакою підрозділу, вибитою на одній стороні, але чоловіки в підрозділі носили їх з гордістю.

Що ще важливіше, це було набагато безпечніше, ніж альтернативні клуби куль, члени яких завжди носили з собою одну невикористану кулю. Багато з цих куль отримували як нагороду за виживання в місії, з ідеєю, що тепер це «куля останнього засобу», яку можна використати на собі, а не здаватися, якщо поразка здається неминучою. Звісно, ​​носіння кулі було лише проявом мужності, тож те, що починалося з пістолета чи патронів М16, незабаром переросло в кулі калібру .50, зенітні снаряди та навіть артилерійські снаряди, намагаючись протистояти один одному.

На жаль, коли ці члени bullet club представляли один одному «The Challenge» у барах, це означало, що вони кидають на стіл бойові патрони. Стурбоване тим, що може статися смертельна аварія, командування заборонило боєприпаси та замінило їх обмеженим тиражем монет Спецназу. Невдовзі майже кожен підрозділ мав власну монету, а деякі навіть карбували пам’ятні монети для особливо запеклих боїв, щоб роздавати тим, хто дожив, щоб розповісти про це.

Монети виклику президента (і віце-президента).

Починаючи з Білла Клінтона, кожен президент мав власну монету викликів, і, починаючи з Діка Чейні, віце-президента, вона також була.

Зазвичай існує кілька різних президентських монет — одна для інавгурації, одна в пам’ять про його адміністрацію та одна доступна для широкої громадськості, часто в сувенірних магазинах або в Інтернеті. Але є одна особлива, офіційна президентська монета, яку можна отримати, лише потиснувши руку найвпливовішій людині у світі. Як ви, мабуть, здогадалися, це найрідкісніша та найпопулярніша з усіх монет для викликів.

Президент може роздати монети на власний розсуд, але зазвичай вони призначені для особливих випадків, військовослужбовців або іноземних сановників. Кажуть, що Джордж Буш резервував свої монети для поранених солдатів, які поверталися з Близького Сходу. Президент Обама роздає їх досить часто, особливо солдатам, які обслуговують сходи Air Force One.

За межами військових

Монети Challenge зараз використовуються багатьма різними організаціями. У федеральному уряді всі, від агентів секретної служби до співробітників Білого дому та особистих камердинерів президента, мають власні монети. Напевно, найкрутіші монети — це монети для військових помічників Білого дому — людей, які носять атомний футбольний м’яч — чиї монети, природно, мають форму футбольного м’яча.

Однак частково завдяки онлайн-компаніям, які займаються монетами на замовлення, усі долучаються до цієї традиції. Сьогодні нерідко поліція та пожежна частина мають монети, як і багато громадських організацій, таких як Клуб Левів і Бойскаути. Навіть косплеєри Star Wars із 501-го легіону, гонщики Harley Davidson і користувачі Linux мають власні монети. Монети Challenge стали довготривалим і колекціонованим способом продемонструвати свою відданість у будь-який час і в будь-якому місці